Стіна плачу і сліз на Янівському цвинтарі

Янівський цвинтар— кладовище у Львові, історично значущих постатей некрополь міста. Вздовж східної стіни зробили меморіальний комплекс жертвам НКВС.  На цвинтарі неповторна атмосфера: здається, що час зупинився. Назву стіна плачу отримала за те, що Люди приходять і прихиляють голови. Складається враження, ніби людина плаче, що є характерне для українського народу. Більше тисячі безіменних. Стає страшно від усвідомлення що кожен хрест – чиєсь життя, чиясь смерть. Більшість загиблих так і залишились невідомими.

Янівський цвинтар  відкритий у 1888 році. На цвинтарі поховані, зокрема генерал УГА Мирон Тарнавський, державний діяч Кость Левицький, громадсько-політична діячка Ольга Басараб, поет Богдан Ігор Антонич, а також понад тисячу вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918—1919 років. Також— архієпископ Юзеф Більчевський, письменник Стефан Грабінський та інші. У великому чотирикутнику було 648 могил українських стрільців, побудованих 1934 р. з бетону, з військовим хрестом за проектом Петра Холодного і Лева Лепкого. Спочатку могилами опікувався Пласт, а з 1926 року «Товариство охорони воєнних могил». У червні-липні 1941, у період відступу Червоної Армії на початку війни з Німеччиною, у тюрмах Львова відбувалися масові розстріли органами НКВС політичних в’язнів. На Янівському цвинтарі біля поля № 55 є братська могила «Три хрести» — невідомих жертв тюрми «Бригідки». Поруч у 1990 р. встановлено стилізований під березу пам’ятний хрест жертвам терору НКВС, які загинули у червні 1941. Пам’ятник дітям, закатованим у тюрмах Львова у 1949—1951 рр. 20 травня 2012 року на полі № 50 встановлено пам’ятник дітям, закатованим у тюрмах Львова у 19491951 роках.

1. 11. 2020. Ігор Огірко

Професор Львівського Ставропігійського братства

Стіна плачу і сліз на Янівському цвинарі у Львові

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *