ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Стаття присвячена проблемі інформатизації управлінської діяльності. Розглядаються питання, пов’язані зі створенням інформаційного середовища з використанням сучасних засобів автоматизації управління.Проаналізовано особливості, розглянуто ключові аспекти інформаційного та ресурсного забезпечення процесу прийняття управлінських рішень. У статті визначено роль інформаційних систем. Запропоновано визначення сутності інформаційної системи. Наведено перелік завдань, які виконує інформаційна система телекомунікаційного підприємства. Висвітлено основні етапи технології розробки інформаційних систем та зміни, які мають відбутися після впровадження інформаційних систем на підприємствах

Ключові слова: інформатизація, управління, інформаційні технології. управлінське рішення, проект, метод, інформаційна система, інформаційні технології, телекомунікації.

Вступ. Інформаційні технології мають вирішальне значення в управлінні бізнесом і є істотним чинником його успіху. Для того щоб зрозуміти приховану потужність сучасних інформаційних технологій та виявити можливості їх прикладного застосування, менеджери повинні володіти новим, індуктивним стилем мислення. Більшість менеджерів знає, як мислити дедуктивно, тобто вони добре виявляють проблеми, а потім шукають і оцінюють різноманітні шляхи їх розв’язання. Проте застосування інформаційних технологій для управління бізнесом вимагає індуктивного мислення – здібності спочатку побачити ефективне розв’язання, а потім шукати проблеми, до яких воно застосовне [1–3].

Постановка проблеми. Інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) за короткий час стали невід’ємною складовою сучасного суспільства. Прийняття рішень є найбільш відповідальною, складною та творчою сферою діяльності при управлінні проектами. Якість управління та прийняття рішень на підприємстві тісно пов’язана з використанням сучасних засобів комп’ютерної техніки та інформаційних технологій. Основним підходом до їх використання на телекомунікаційних підприємствах являється створення та застосування інформаційних систем. Значний вплив інформаційних систем на підвищенні якості управління підприємством, визначення ролі інформаційних систем телекомунікаційних підприємств є актуальною темою для дослідження. Від цілеспрямованості, своєчасності, аналітичності та обґрунтованості прийнятих управлінських рішень залежить ефективність виконання проекту. Управлінське рішення приймається на основі знання об’єктивних законів функціонування керованої системи та аналізі управлінської інформації про її стан. Складність прийняття управлінських рішень в проектному менеджменті полягає в тому, що його процес, організаційно-методичне, інформаційне забезпечення різняться залежно від типу підприємства та особливостей конкретного проекту, що потребує узгодження мети, цілей та ресурсного розподілу. Крім того, розгляд проекту, як сукупності фаз його життєвого циклу, задає особливості прийняття управлінських рішень залежно від комплексу робіт, їх детального змісту, рольової відповідальності фахівців на всіх етапах проекту.

Аналіз останніх досліджень. Самі інформаційні технології вимагають складної підготовки, великих первинних витрат та наукоємної техніки. Їх упровадження повинне починатися зі створення математичного забезпечення, формування інформаційних потоків у системах підготовки фахівців. Інформаційні технології (ІТ) сьогодні можна класифікувати за низкою ознак, зокрема: способом реалізації в інформаційній системі, ступенем охоплення завдань управління, класами реалізованих технологічних операцій, типом призначеного для користувача інтерфейсу, варіантами використання мережі ЕОМ. Розглянемо, що таке інформаційні системи і як вони пов’язані з інформаційними технологіями. Неодмінним компонентом у ринкових умовах стали інформаційні системи (ІС), які проникають у всі функції бізнесу й ефективно пов’язують їх. Використання ІС фірмами та організаціями показує ступінь сучасності підготовки їх адміністрації й менеджменту. Тому в США, наприклад, більшість менеджерів або бізнесменів вищого рівня освоюють під час навчання один–два курси за ІС – не просто роботу на комп’ютері, а саме розуміння організаційної концепції та різновидів ІС, процесів побудови ІС, їх можливостей у різних ділових сферах. Слід зазначити, що управління – найважливіша функція, без якої неможлива цілеспрямована діяльність будь-якої соціально-економічної, організаційно-виробничої системи (підприємства, організації, території). Систему, яка реалізує функції управління, називають системою управління. Найважливішими функціями, реалізованими цією системою, є прогнозування, планування, облік, аналіз, контроль і регулювання. Управління пов’язане з обміном інформацією між компонентами системи, а також системи з навколишнім середовищем. У процесі управління одержують відомості про стан системи, про досягнення (або не досягнення) заданої мети з тим, щоб впливати на систему і забезпечити виконання управлінських рішень. Таким чином, будь-якій системі управління об’єктом відповідає своя інформаційна система. Інформаційна система – це сукупність внутрішніх і зовнішніх потоків прямого та зворотного інформаційного зв’язку об’єкта, методів, засобів, фахівців, що беруть участь у процесі обробки інформації й виробленні управлінських рішень. Водночас автоматизована інформаційна система є сукупністю інформації, економіко-математичних методів та моделей, технічних, програмних, технологічних засобів і фахівців, призначеною для обробки інформації та прийняття управлінських рішень. Класифікація інформаційних технологій може відбуватися за різноманітними параметрами (див. табл.1). Таким чином, інформаційну систему може бути визначено з технічного погляду як набір взаємопов’язаних компонентів, які збирають, обробляють, запасають і розподіляють інформацію, щоб підтримати прийняття рішень. Інформаційні системи містять інформацію про людей, місця й об’єкти всередині організації або в навколишньому середовищі. Інформацією ми називаємо дані, перетворені у форму, яка є значущою і корисною для користувачів. Дані, навпаки, є потоками сирих фактів, що представляють результати, котрі зустрічаються в організаціях або у фізичному середовищі перш ніж вони були організовані й перетворені у форму, яку користувачі можуть розуміти і використовувати. За джерелами надходження інформацію можна поділити на зовнішню та внутрішню. Зовнішня інформація складається з директивних указівок вищестоящих органів, різних матеріалів центральних і місцевих органів управління, документів, що надходять від інших організацій. Внутрішня інформація відображає дані про хід діяльності на підприємстві, про виконання плану, про роботу підрозділів, ділянок служб тощо. Усі види інформації, необхідної для управління, є інформаційною системою. Система управління і система інформації на будь-якому рівні управління утворюють єдність. Управління без інформації неможливе.Фундаментальні положення прийняття проектних рішень закладені в роботах Стенлі Е. Портні, М. Н’юэла, К. Хелдмана, Ю.М. Лапигіна, І.І. Мазура, В.Д. Шапіро, В.А. Рача. Проблеми вдосконалення підходів до прийняття проектних рішень детально викладені в роботах Дж. Гудпастера (автором доводиться, що лідерство є передумовою ефективного проектного рішення, детально розглянуті елементи політики прийняття рішення [1]), Поведа-Батіста, Гарсіа-Мелона (в [2] авторами зроблений висновок про існування тісного взаємозв’язку між рівнем зрілості підприємства в сфері управління проектами та процесом прийняття управлінських рішень. Чим вищий рівень зрілості підприємства, тим більше менеджери використовують добре структуровані моделі прийняття рішень), М. Пайдашті та А. Гаді (авторами в [3] визначені оптимальні методи прийняття проектних рішень в хімічній галузі, особлива увага приділена методу аналізу ієрархії та матричному методі). Серед вітчизняних дослідників варто виділити праці Балибіна В.М., Лунева В.С., Приймака В.М., Бідюка П.І., Щербаня Ю.Ю., Вербу В.А., Загородніх О.А., Єфремова В.С. Так, в [4] основну увагу приділено розробці математичного і алгоритмічного забезпечення інформаційних технологій підтримки прийняття обґрунтованих проектних рішень. В [5] розглянуто інструментарій прийняття проектних рішень, приділяючи особливу увагу методам математичного аналізу. Віддаючи належне науковій та практичній значущості праць названих авторів, необхідно відзначити: певне коло завдань щодо методичного обґрунтування особливостей прийняття управлінських рішень відповідно до фаз проектного циклу є недостатньо розвинутим. Дослідження ролі інформаційних систем телекомунікаційних підприємств проводили такі вчені як Ващенко О.П., Виноградова О.В., Гаджинский А.М., Гудзь О.Є., Денисенко М.П., Ілляшенко К.В., Левковець П.Р., Матвієнко О.В., Федоренко С.В., Цивін М.Н. Але, незважаючи на проведені ними дослідження визначення ролі інформаційних систем телекомунікаційних підприємств потребує подальшого вивчення. Процес прийняття рішень, на думку Г. Саймона, має три стадії: інформаційну, проектну, вибору. На інформаційній стадії досліджується середовище, визначаються події й умови, що вимагають прийняття рішень. На проектній стадії розробляються та оцінюються можливі напрями діяльності (альтернативи). На стадії вибору обґрунтовують і відбирають певну альтернативу, організовуючи стеження (моніторинг) за її реалізацією. Окремі стадії процесу можуть багато разів повторюватися, якщо менеджер не буде задоволений зібраною інформацією або результатами її обробки. До кожної стадії пред’являються свої унікальні вимоги

Метою статті є розвиток теоретичних положень щодо прийняття управлінських рішень відповідно до фаз проектного циклу, визначення особливостей організаційно-методичного, інформаційного та ресурсного забезпечення процесу. Метою є визначення ролі інформаційних систем в діяльності телекомунікаційного підприємства.

Виклад основного матеріалу. Сучасний суспільний розвиток нерозривно пов’язаний з розвитком інформаційних технологій та систем управління. Використання інформаційних систем менеджменту впливає на ефективність управління організацією. Інформаційні системи з’явились як визнання факту, що інформація є абсолютно необхідним ресурсом для того, щоб менеджмент на підприємстві був систематичний. Дослідження ролі інформаційних систем в діяльності підприємств були проведені у США у 70-х роках у зв’язку з нагальними проблемами практики, викликаними розвитком інформаційних технологій, такими як: – впровадження технології банків даних; – інтеграція технологій обробки даних, телекомунікацій й автоматизації управлінської праці; – забезпечення можливості безпосередньої взаємодії з електронно-обчислювальними машинами кінцевих користувачів, що ґрунтується на широкому впровадженні персональних комп’ютерів. Впровадження інформаційних систем створює підґрунтя для розвитку нової культури праці і одночасно призводить до стратегічної переорієнтації підприємства. Використання інформаційних систем для вирішення управлінських та підприємницьких завдань, стратегічного розвитку, підвищення ефективності адміністративної діяльності, обліку і контролю, планування й аналізу, реалізації у мережевому режимі різноманітних зв’язків телекомунікаційних підприємств з їх партнерами, клієнтами, владними структурами і призвело до зростання інформаційних потреб, дало можливість не обмежувати інформаційн потоки та інформаційні процеси межами окремого підприємства і зумовило зростання інвестицій у комп’ютерні технології. [10, с. 5] Інформаційна система розглядається у широкому сенсі, починаючи від визначення його поняття законом України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», який визначає інформаційну (автоматизовану) систему як організаційно-технічну систему, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів [1]. В свою чергу деякі науковці визначають інформаційні системи як сукупність інформації, апаратно-програмних і технологічних засобів, засобів телекомунікації, баз і банків даних, методів, процедур обробки даних, персоналу управління, які реалізують функції збирання, передавання, обробки та накопичування інформації для підготовки і прийняття ефективних управлінських рішень. Інші ж дають визначення інформаційній системі як сукупності організаційних і технічних засобів для збереження та обробки інформації з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів. Сучасна інформаційна система в сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення таких завдань: 1) прямий, своєчасний доступ до інформаційного продукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі); 2) ефективну координацію внутрішньої діяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень; 3) ефективнішу взаємодію із суміжниками по технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень; 4) виділення необхідного і неперервного часу для менеджерів всіх ланок на такі високоефективні види діяльності, як аналіз та прийняття рішень за рахунок зменшення часу на здійснення малопродуктивної діяльності; 5) використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом; 6) постійне поповнення необхідною інформацією; 7) своєчасне забезпечення відповідних споживачів достовірними даними; 8) збирання, обробка даних про стан та результати роботи об’єктів управління для інформування вищих органів управління; 9) аналітична обробка інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень; 10) збір інформації з різних джерел; 11) реєстрація,обробка та видача інформації що характеризує стан управління чи виробництва; 12) розподіл інформації між адміністрацією структурними підрозділами, виконавцями відповідно до їхньої участі в управлінському процесі. Інформаційні системи включають в себе: технічні засоби обробки даних, програмне забезпечення і відповідний персонал. Чотири складові частини утворюють внутрішню інформаційну основу: – засоби фіксації і збору інформації; – засоби передачі відповідних даних та повідомлень; – засоби збереження інформації; – засоби аналізу, обробки і представлення інформації. Інформаційні системи допомагають менеджерам різних рівнів управління вирішувати такі наступні завдання: 1) подолати відстань між економікою і математикою; 2) пропонувати ефективні методи вирішення економічних завдань; 3) сприяти узгодженню економічних зв’язків; 4) входити в єдиний інформаційний простір. Основне завдання інформаційних систем телекомунікаційного підприємства полягає у підготовці і наданні інформації, необхідної для забезпечення управління всіма ресурсами підприємства, створенні інформаційного та технічного середовища для управління підприємством. В сучасних умовах телекомунікаційні підприємства створюють і ефективно використовують інформаційні системи, які обслуговують процес підготовки і прийняття управлінських рішень за допомогою використання інформаційних технологій. Але це ще не є достатньою умовою для успішного проведення управлінської діяльності на телекомунікаційному підприємстві. Для цього необхідна і потужна технологія розробки інформаційних систем, яка забезпечує підтримку більшості потреб підприємства. Інформаційні системи, створені на основі цієї технології повинні бути гнучкими і легко модифікованими, дозволяти відслідковувати безперервні зміни у бізнесі. Технологія розробки інформаційних систем складається з декількох етапів [10, с. 58]: – Виявлення вимог. На цьому етапі збираються всі пропозиції, ідеї, побажання і вимоги до системи. Список рекомендацій, зібраний в результаті опитувань, складає проміжний результат роботи. Далі цей список доопрацьовується і для найбільш важливих його компонентів складаються специфікації, які утворюють остаточний список вимог до інформаційної системи. – Аналіз вимог. Мета цього етапу полягає у перевірці повноти і суперечливості специфікацій вимог. На цьому етапі може бути розроблено прототип графічного інтерфейсу користувача. – Ідеальне проектування. Призначене для побудови гнучкої структури інформаційної системи, яка забезпечує простоту її модифікації. Результатом є ідеальна об’єктна модель системи. – Реальне проектування. Розробляється модель, яка служить базисом для реалізації інформаційної системи. – Реалізація. На цьому етапі створюється програмний код інформаційної системи. – Тестування. Перевіряється відповідність інформаційної системи вимогам, що до неї ставляться. Результатом цього етапу повинні бути коректні результати “прогону” системи на тестових задачах. Можна виділити три категорії змін, які забезпечує впровадження інформаційних систем на телекомунікаційному підприємстві.етапів [10, с. 58-59]. Зміни, що належать до першої категорії, дозволяють покращити часові характеристики процесів без модифікації їх змісту. Такі зміни, не будучи революційними, дозволяють: – автоматизувати роботу і скоротити ручну працю; – аналізувати дані новими методами, які неможливо застосовувати вручну. Друга категорія охоплює потреби організації послідовності виконання завдань у бізнес-процесі. Мета полягає в істотному покращенні процесів обробки інформації за рахунок: – одночасного виконання різних робіт, використовуючи бази даних і мережі; – переходу до розподіленої організації даних, що забезпечує доступ до інформації з різних місць; – винесення частини процесів за межі компаній і надання клієнтам і партнерам можливості доступу до інформаційних систем; – координування дій, що досягається за рахунок швидкого доступу до необхідної інформації у межах компанії; – використання експертних систем для залучення співробітників середньої кваліфікації до виконання складних висококваліфікованих робіт. Зміни з третьої категорії не стосуються власне процесів, але дозволяють контролювати кожен конкретний елемент процесу і виявляти, де він стикається з тими ж проблемами. Підвищення ролі інформаційних систем досягається шляхом використання наскрізної структури і сумісності інформаційних систем, які дозволяють усунути дублювання і забезпечують багатократне використання інформації, встановлюють визначені інтеграційні зв’язки, обмежують кількість показників, зменшують обсяг інформаційних потоків, підвищують рівень використання інформації. Інформаційна система повинна підтримувати такі функції, як надання інформації (наприклад, потрібної користувачам для вирішення науково-виробничих задач) та створення найзручніших умов для її поширення (наприклад, проведення адміністративноорганізаційних, науково-дослідних і виробничих заходів, які забезпечують її ефективне розповсюдження). Розглянемо типи інформаційних систем, що існують на сьогоднішньому ринку [9]: 1. Системи обмеженого або спеціалізованого призначення. Системи цього типу автоматизують окремі види діяльностей або окремі бізнеси-процеси. До таких відносяться, наприклад, системи автоматизації проектно-конструкторських робіт, системи управління діловодством і документообігом, системи управління бухгалтерською діяльністю, системи управління кадрами і т.д. Ці системи не дають можливості комплексно реалізувати систему управління підприємством. Спроба побудувати систему управління підприємством на основі застосування набору таких систем приводить до наявності на підприємстві комплексу різнорідних засобів, що поставляються різними виробниками, найчастіше реалізованих на різних платформах. Це приводить до того, що на підприємстві немає взаємозалежного єдиного інформаційного простору, потрібне наявність численного спеціального персоналу, здатного підтримувати працездатність цих різнорідних систем, необхідно постійно підтримувати контакти з усіма постачальниками цих систем. У результаті, при значних витратах на придбання і експлуатацію, потрібна ефективність усієї системи управління не досягається; 2. Системи планування виробничих ресурсів. У сучасній термінології системи даного класу одержали назву MRPІІ (Manufacturing Resource Planning) – Планування виробничих ресурсів. Еволюція розвитку інформаційних систем управління привела до появи систем, суть яких полягала в тому, що прогнозування, планування і контроль виробництва здійснюється по всьому циклу від закупівлі сировини до відвантаження товару споживачеві. Система класу MRPII має на меті інтеграцію всіх основних процесів, реалізованих підприємством, таких як постачання, запаси, виробництво, продаж, планування, контроль виконання планів, витрати, фінанси, облік основних засобів і т.д.; 3. Системи планування корпоративних ресурсів. Розвиток транснаціональних корпорацій, ускладнення їх організаційних структур спричинило збільшення управлінських витрат і витрат на підтримку складних логістичних структур поставок продукції. Для оптимізації рішення цих завдань системи MRPII були розвинені до так званих ERP-систем. По суті ERP- система це є MRPII- система з розширеними можливостями роботи з мережею філій і залежних компаній. Отже, «ідеальна» інформаційна система управління підприємством повинна автоматизувати всі або, принаймні, більшість із видів діяльності підприємства. При чому, автоматизація повинна бути виконана не заради автоматизації, а з урахуванням витрат на неї, і дати реальний ефект у результатах фінансово-господарчої діяльності підприємства. Важливо здійснити автоматизацію в рамках єдиного інформаційного простору і у взаємозв’язках функцій, що автоматизуються. Тобто, на телекомунікаційному підприємстві повинна бути створена база даних, яка забезпечує зберігання інформації і доступність її для всіх складових системи управління. Наявність такої бази даних дозволяє сформувати інформацію для прийняття рішень. Інформаційна система не є інструментом для прийняття управлінських рішень, – вони ухвалюються людьми. Але система управління дає можливість представити інформацію в такому вигляді, щоб забезпечити прийняття рішення.

Основні результати. Поняття життєвого циклу проекту є одним із найважливіших для менеджера, оскільки саме поточна стадія визначає завдання, види управлінських дій, методи прийняття та реалізації рішень. Проектний цикл забезпечує структуру для поетапного, інформованого та логічного прийняття рішень на всіх стадіях життя проекту. Виходом кожної фази є результати, аналіз яких дозволяє прийняти рішення про перехід до наступної фази проекту (виправлення помилок, що виникли / завершення проекту). Взагалі, універсального та однозначного підходу до поділу процесу виконання проекту на фази не існує. Адже діяльність за проектом протікає взаємозалежно в часі та просторі. Відповідно до методичних рекомендацій Світового банку та за UNIDO прийнято виділяти наступні фази життєвого циклу проекту: передінвестиційна, інвестиційна, експлуатаційна [6]. Методологічні рекомендації Інституту управління проектами (PMI) виділяють 5 етапів життєвого циклу проекту: ініціація, планування, виконання, контроль і ухвалення рішень, завершення проекту [7]. Взаємозв’язок між фазами життєвого циклу проекту та управлінськими рішеннями, що приймаються на кожній з них, схематично можна відобразити наступним чином. Особливостями прийняття управлінських рішень відповідно до фаз проектного циклу є: 1. На фазі ініціації. На цій фазі визначається проект, здійснюється його обґрунтування і приймається рішення про його початок. Змістом фази ініціації проекту є маркетингові дослідження, підготовка та участь в тендерах, оцінка ризиків ініційованого проекту, його концептуальне планування та інші роботи, спрямовані на підготовку інформації для ухвалення рішення про ініціювання проекту або відмову від його реалізації. У результаті приймається рішення про доречність і значущість кожної проектної ідеї. 2. На фазі планування. Зацікавлені сторони беруть участь у деталізації ідеї проекту, яка потім оцінюється на здійснимість та на стійкість. На основі цієї оцінки приймається або не приймається рішення про складання стандартної фінансової пропозиції та про звернення за фінансуванням для проекту. В кінці цього етапу приймається рішення про фінансування індивідуальних проектів. 3. На фазі виконання та контролю. На даному етапі мобілізуються ресурси для виконання проекту та проект виконується. Приймаються тендерні рішення, підписуються контракти про технічне сприяння та поставки. Завданням менеджера на даному етапі є аналіз можливого впливу відхилень у виконаних обсягах робіт на хід реалізації проекту в цілому та прийнятті відповідних управлінських рішень. Наприклад, якщо відставання від графіка виходить за прийнятний рівень відхилення, може бути прийняте рішення про прискорення виконання певних критичних завдань, за рахунок виділення на них більшого обсягу ресурсів (в межах виділеного фінансування) [8]. Існує декілька основних управлінських рішень у разі відхилення проекту від плану: – пошук альтернативного рішення. Аналіз можливостей, пов’язаних з підвищенням ефективності робіт за рахунок нових технологічних або організаційних рішень. Нове рішення, наприклад, може полягати у зміні послідовності виконання ряду робіт. – перегляд вартості. Даний підхід означає збільшення обсягів робіт та залучення додаткових ресурсів. Управлінське рішення може полягати у збільшенні навантаження на існуючі ресурси або залученні додаткових людей, обладнання, матеріалів. Дане рішення зазвичай застосовується у разі необхідності усунення тимчасових затримок проекту. – перегляд термінів. Даний підхід означає, що терміни виконання робіт будуть відсунуті. Керівництво проекту може піти на таке рішення у випадку жорстких обмежень за вартістю. – перегляд змісту робіт. Управлінське рішення може бути направлене на зменшення обсягу робіт за проектом в кількісних показниках. Тобто лише частина запланованих результатів проекту буде досягнута. – припинення проекту. Рішення приймається, якщо прогнозовані витрати за проектом перевищують очікувані вигоди. Рішення, пов’язане з припиненням проекту, крім суто економічних аспектів, пов’язано з подоланням проблем психологічного характеру, пов’язаних з інтересами різних учасників проекту. 4. На фазі завершення. Процеси фази завершення проекту – формалізація виконання проекту і підведення його до упорядкованого фіналу. Проект закінчується, коли досягнуті поставлені перед ним цілі. Іноді закінчення проекту буває раптовим і передчасним, як у тих випадках, коли приймається рішення припинити проект до його завершення за графіком. Якщо в проекті використовувалося обладнання, треба провести його інвентаризацію і, можливо, передати його для нового застосування. У разі підрядних проектів треба визначити, чи відповідають результати умовам підряду або контракту. У процесі розробки та прийняття управлінських рішень проектний менеджер може використовувати різні методи, які прямо чи опосередковано сприяють прийняттю ефективних рішень. Важливість вибору правильного методу прийняття управлінського рішення відзначив Дж. Менкес: «Розгадуючи секрет успіху управлінців, варто дивитися не на вирішення, а на спосіб, який дозволив до нього прийти». В табл. 1 нами були згруповані типові методи прийняття управлінських рішень відповідно до фаз проектного циклу. Варто зауважити, що вибір правильного та ефективного управлінського рішення представляє собою результат комплексного використання економічного, організаційного, правового, технічного, інформаційного, логічного, математичного, психологічного та інших аспектів. вирішення управлінських завдань потребує використання адекватних методів, специфічність яких залежить від рівня управління проектом. Для створення єдиної освітньої інформаційної системи управління використовується корпоративна система, яка дозволяє: • узагальнити інформаційні потоки; • класифікувати всю інформацію; • забезпечити доступ до центральних баз даних; • забезпечити обмін інформацією. Усе це дозволяє забезпечити робітникам системи управління освітою доступ до якісно нового рівня інформатизації та дозволяє підвищити ефективність роботи. Існують інформаційні системи, що підтримують групові рішення, і серед них – системи електронних зустрічей. На різних рівнях менеджменту пред’являються різні інформаційні вимоги. Вони залежать від конкретного рівня менеджменту – стратегічного, тактичного, оперативного, тобто пов’язані з традиційним розподілом керівництва на вище, середнє й оперативне (контролююче): • стратегічне планування і контроль виконує вищий управлінський склад, розробляючи генеральну стратегію, довгострокові цілі й завдання організації, а також здійснюючи моніторинг реалізації стратегії та її коректування; • тактичне планування і контроль здійснює середній управлінський склад, який розробляє коротко- та середньострокові плани, кошториси, розукрупнює стратегію за підрозділами, привертаючи і розміщуючи ресурси, а також контролюючи роботу підлеглих організаційних підрозділів; • оперативне планування та контроль. Менеджери цього рівня розробляють короткострокові плани і програми, контролюють використання ресурсів та реалізацію поставлених завдань конкретними робочими групами. На оперативному рівні ухвалюються структуровані рішення, на тактичному – напівструктуровані, на стратегічному – неструктуровані. Чим вищий рівень менеджменту, тим більше неструктурованих рішень. Тому коло засобів і методів формування інформації не однакове для всіх рівнів. На стратегічному рівні потрібні підсумкові нерегламентовані звіти, прогнози й зовнішня інформація для розроблення генеральної стратегії. На оперативному рівні потрібні регулярні внутрішні звіти з детальним порівнянням поточних і базисних показників, які допомагають стежити за щоденними операціями.

Висновки. Сьогодні надзвичайно важливим є те, що інформаційні технології та інформаційні системи повинні відповідати вимогам менеджерів на різних управлінських рівнях. Це особливо необхідно для розвитку соціально-економічної й організаційно-виробничої систем (підприємства, організації, території).Практичне вирішення проблем, пов’язаних з необхідністю забезпечення ефективної реалізації проекту не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методологій і методів прийняття управлінських рішень. На кожному етапі життєвого циклу приймаються рішення, які не тільки носять специфічний характер для окремого етапу розвитку, але які також впливають на деякі або всі інші етапи розвитку проекту. Усвідомлення особливостей фаз проектного циклу дозволить менеджерам підібрати ефективні методи прийняття рішень. Визначення ролі інформаційних систем є важливою складовою в провадженні інформаційного менеджменту на телекомунікаційних підприємствах. Основними завданями інформаційної системи телекомунікаційного підприємства є: – доступ до інформаційного продукту; – ефективна координація внутрішньої діяльності; – виділення необхідного і неперервного часу для менеджерів всіх ланок; – використання якісно кращої технології системного аналізу; – постійне поповнення необхідною інформацією; – своєчасне забезпечення відповідних споживачів достовірними даними; – збирання, обробка даних про стан та результати роботи об’єктів управління для інформування вищих органів управління; – аналітична обробка інформації; – збір інформації з різних джерел; – реєстрація,обробка та видача інформації що характеризує стан управління чи виробництва; – розподіл інформації між адміністрацією структурними підрозділами, виконавцями відповідно до їхньої участі в управлінському процесі. Зміни (корегування) етапності технології розробки інформаційних систем, на яких акцентовано, дозволять підвищити якісне уявлення про управління та прийняття рішень на телекомунікаційному підприємстві.

Список використаної літератури

1. Мошек Г.Є. Організація праці менеджера / Г.Є. Мошек. – К.: КДТЕУ, 1995. – 186 с.

2. Нємцов В.Д. Менеджмент організацій: Навч. посібник / В.Д. Нємцов, Л.Є. Довгань, Г.Ф. Сініок. – К.: ТОВ «УВПК» «Екс об», 2000. – 392 с.

3. Скороходов В.А. Менеджмент вищої школи: навч. посібник / В.А. Скороходов. – Миколаїв: Вид-во ПСІ КСУ; вид-во «Гінкул Г.Р.», 2003. – 356 с.

4. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: підручник / Ф.І. Хміль. – К.: Акакдемвидав, 2003. – 608 с.

5. Лозниця В.С. Психологія менеджменту: навч. посібник / В.С. Лозниця. – К.: ТОВ «УВПК «Екс об», 2000. – 512 с.

6. Биков І.Ю. Microsoft Office в задачах економіки та управління / І.Ю. Биков, М.В. Жирнов, І.М. Худякова. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – 264 с.

5. Денисенко М. П., Левковець П. Р., Михайлова Л. І. та ін. Організація та проектуваннялогістичних систем: Підручник / за ред. проф. М. П. Денисенка, проф. П. Р. Левковця, проф. Л. І. Михайлової. — К.: Центр учбовоїлітератури, 2010. — С. 324

6. Захарченко А.П. Загальні принципи аналізу інформаційних потоків у Інтернеті / А.П. Захарченко // Наукові записки Інституту журналістики. — 2010. — Т. 41. — С. 80-85.

7. Ілляшенко К.В. Аналіз інформаційних потоків підприємства та їх відображення у звітності / Луцький національний технічний університет. – Економічні науки: зб. наук. пр.; Вип. 9, ч. 1, 2012.

5. Маслов В.І. та ін. Система інформації та комп’ютерні технології в управлінні школою. – К.: ІЗМН, 1996. – 80 с.

10. Матвієнко О.В., Цивін М.Н. Основи менеджменту інформаційних систем: Навч.посібник.-К.:Центр навчальної літератури, 2005.- 176 с.

2. Poveda-Bautista R. Analysis of decision-making models for project management / PovedaBautista R., García-Melón M., González-Cruz M.C. // Selected Proceedings from the 12th International Congress on Project Engineering. – Zaragoza. – 2008. – РР. 0367-0377.

3. Pirdashti M. Multi-criteria decision-making selection model with application to chemical engineering management decisions/ Pirdashti M., Ghadi A., Mohammadi M. // Proceedings of World Academy of Science: Engineering & Technology. – 2008. – Vol. 37. – PР. 54- 59.

5. Ефремов В.С. Проектное управление: модели и методы принятия решений. / В.С. Ефремов. – М.: Юнити-Дана, 2000. – 519 с.

Ігор ОГІРКО, професор Міжнародної академії
літератури і журналістики

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *