Ювілей Івана Сало відзначили на стадіоні “Торпедо”

Урочиста дистанційна академія до 80-річчя від дня народження українського педагога,
письменника, публіциста, заслуженого журналіста України

Івана Андрійовича Сало

10 вересня 2020

Прийміть найщиріші вітання з нагоди Вашого прекрасного ювілею. Щиросердечно вітаємо Вас із 80-річчям від Дня народження. Це величезний життєвий досвід, це роки щастя і турбот, радощів і прикрощів. Усе зроблене Вами – непідвладне плину часу і зміні поколінь. Бажаємо Вам міцного здоров’я та людського щастя. Нехай родинне тепло, людська вдячність і пошана будуть вірними супутниками на довгії та благії літа. Сало Іван Андрійович— український педагог , письменник і публіцист. Заслужений журналіст України.

Нардився 24 серпня 1940, с. Старе Село,закінчив Магерівську середню школу. Працював прохідником на шахті № 4 «Великомостівська» у Червонограді.У серпні 1963 року вступив на факультет журналістики Львівського державного університету.Перші статті Івана Сала друкували у виданнях «Енакиевский рабочий», «Радянська Донеччина», «Забузька правда» та ін. Під час служби у війську був кореспондент газети. .У 1968 р. закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. Івана Франка. Працював у Сокалі, Радехові, Луцьку і Львові.У 1988 році прийнятий в члени Спілки письменників .У 1989–1992 роках — голова Федерації футболу Львівської області. Працює у Федерації футболу Львівщини, видав книгу «Футбол… зі сльозами» (2007), у якій висвітлено історію та проблеми львівського футболу.З 1990 по 1994 рік — депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання.З 1995 до 2006 р. — головний редактор всеукраїнської газети «Міліцейський кур’єр».У 1990-х та 2000-х рр. вийшли прозові книжки «Стежка» і «Завтра вранці»; окремі романи і повісті «Чорнобиль над Солокією», «Розстріляне Розточчя», «Літопис самозванця», «Далека дорога до Старого села» ,«Фронт під землею» і інші. У 2002 р. видано вибрані твори у 2-х томах.Указом Президента України від 20 серпня 1999 року Іванові Салу присвоєно почесне звання «Заслужений журналіст України».У 2004 році нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом».Член Національної спілки письменників України. Живе у Львові.

Cпілкування з Іваном Салом. І сьогодні, коли в його двері привітно наступив 80 ювілей, перебираю в пам’яті багато епізодів та подій. Бо ж Іван Андрійович – Величина в українській журналістиці та літературі і в суспільстві взагалі. Його з визнання наростали, роками і сьогодні набули масштабності.Але доля не пестила Івана Сала в дитинстві, але він вірив у свою щасливу зорю, яка принесла знаному журналістові, письменнику, доценту, громадському діячеві визнання.Його виколисало Старе Село, що на Львівщині, яке не забуває свого великого сина. Перший свій вірш він, дев’ятикласник, присвятив рідному селу й видрукував на сторінках районної газети. Позбавлений матеріальних статків сільський хлопець змушений був піти на свій хліб.Сімнадцятирічним він спустився під землю на кілометрову глибину в копальні “Червоний Профінтерн”, де почав освоювати професію прохідника підземних виробок.У праці почали поступово визрівати в голові хлопця сміливі думки, що в гуртожитку лягали на папір, як кореспонденції і статті переважно критичного спрямування, що невдовзі з’являлися в періодичних виданнях. Не минуло й року, як про робітничого кореспондента заговорили на повний голос в обласних газетах, на шпальтах яких друкували його гостропроблемні матеріали.

Та за два роки шахтарської праці в Донбасі вітри долі повернули Івана Сала з шахтарського краю додому, на рідну львівську землю. В Червонограді влаштувався на спорудження шахти №4 “Великомостівська”. Але не випускав із рук пера, й на сторінках львівських газет “Вільна Україна”, “Забузька правда” з’явилися його публікації про соціальні проблеми Львівсько-Волинського вугільного басейну та з нищівною критикою керівництва тресту “Укрзахідвугілля”, окремих шахт і профспілок Львівщини і Волині.1960 року Івана Сала було призвано на армійську службу, і молодий журналіст потрапив у гарнізон, де не даючи спокою своїми публікаціями в пресі . Невдовзі він навіть отримав нагороду від міністра оборони за активну участь у військовій пресі та посвідчення кореспондента.Звільнившись у запас, Іван Сало став студентом факультету журналістики Львівського державного університету імені Івана Франка. Вже перша його збірка новел під назвою “Стежка”, що вийшла у видавництві “Молодь” далекого 1981 року, а через рік друга збірка оповідань і повість “Завтра вранці” засвідчили, що в українську літературу прийшов здібний і неординарний прозаїк. Протягом багатьох років оповідання та новели письменника друкувались у різних часописах не лише в Україні, але й у США, Польщі.

Життєвий шлях Іваном Андрійовичем, дав йому матеріал для написання творів у 4-х томах. Серед героїв Івана Сала – прості сільські трудівники, матері та батьки, вчені, освітяни, керівники різних рівнів, державні службовці. Та всіх їх автор наділяє індивідуальними рисами характеру, проникливо й всебічно показує народний побут. В багатьох своїх творах письменник апелює до розуму й добрих людських почуттів.

Окремо відзначити публіцистичні виступи Івана Сала на захист української мови й культури, національного відродження, спорту, а також щодо викриття застійних явищ в соціально-економічному і духовному житті Прикарпатського краю в 70 – 80-ті роки минулого століття.Як депутат Львівської обласної ради першого демократичного скликання і голова Федерації футболу, він видрукував серію аналітичних статей з питань державного і культурного будівництва, ролі новоутворених громадсько-політичних об’єднань та рухів у процесах розбудови Української держави.За вагомий особистий внесок у розвиток журналістики Указом Президента України йому було присвоєне звання Заслужений журналіст України.

Уже впродовж багатьох років Іван Андрійович – на викладацькій роботі у Львівському національному університеті імені Івана Франка, де ділиться великим професійним досвідом з новими поколіннями журналістів.

У домашньому архіві Іван Сало зберігає кілька тисяч листів із різних куточків світу. Ось яку велику географію мають його книги та публікації! Свого часу Іван Андрійович об’їздив чи не увесь колишній Радянський Союз, Європу, Америку, Канаду, інші країни та континенти.

А нині живе у Львові, проте й досі він не забуває рідне Старе Село. В ньому знаний педагог, письменник, журналіст, науковець ніколи нікого не обминає, а неодмінно, привітавшись першим, зупиниться, щоб поговорити про погоду, політику, врожай чи розповісти їм цікаву бувальщину. Іван Сало написав у книгах та публікаціях, зігріте якимось особливим ніжним серпанком його душі, уболіванням за Україну, віра в майбутнє .

Важливою є  науково-педагогічна, навчально-методична, організаторська і громадська діяльність.Звучали вітання шанованого ювіляра, цікаві спогади з творчого життя та душевні дарунки поезії від вдячних .На урочистій академії ювіляр представив неперевершену доповідь. Майже пів століття ювіляр віддав благородній справі підготовки кадрів, вихованню молодого покоління в дусі самовідданості, любові до прекрасного. Своїми знаннями, винятковою працездатністю, педагогічним талантом він здобув заслужений авторитет серед широкого кола наукової громадськості. Його учні працюють у багатьох куточках нашої країни та далеко за її межами. Вони завжди згадують з теплотою і повагою. Учні й колеги вченого справедливо називають його живим класиком і патріархом української. Вітання прозвучали від послідовників ювіляра.

Чимало вдячних учнів і послідовників ювіляра надіслали вітальні листи: із університетів. Особливо зворушливим для ювіляра було отримати вітання від дочки та внучки. Звучали вітання шанованого ювіляра, цікаві спогади з творчого життя та душевні дарунки поезії від вдячних учнів різних років.

Мало кому з людей вдається, здолавши тривалий і непростий шлях, досягти такої високої життєвої вершини та у 80 років бути сповненим енергії, трепетної любові й відданості своїй справі, бажанням іти далі, навчати інших і вчитися самому, а найголовніше – плекати добро в собі й навколо себе. Усе це повною мірою притаманно ювіляру. Цікавою була доповідь «Про педагогічний та науковий доробок ювіляра».

Вибрані праці Cало І. Львівський Вавилон. – Львів: Каменяр, 2010. – 350 с. Сало І. Футбол… зі сльозами. – Львів: Каменяр, 2007. – 542 с. Про історію й становлення українського і польського футболу (з нагоди їх 110-річниці) Сало І.Олександр Серафин – американський мільйонер із Старого Села: художньо- документальна повість. – Львів: Каменяр, 2006. – 270 с. Сало І. Шерифи української міліції. – Львів: „Простір М”, 2004. – 238 с.  Сало І. Твори: Том 3. – Публіцистика. – Львів: Каменяр, 2002. – 464 с. Сало І. Твори: Том 2. – Повісті. – Львів: Каменяр, 2000. – 452 с. Сало І. Твори: Том 1. – Оповідання, новели, етюди, есе. – Львів: Каменяр, 1999. – 440 с. Сало І. „Карпати” Львів. – Львів: Каменяр, 1990. – 166 с. Про спортивні подвиги, ліквідацію та відродження футбольної команди „Карпати Львів”. Сало І. Завтра вранці: повість, оповідання. – Київ: Молодь, 1985. – 128 с. Про події періоду Другої світової війни та життя сучасного покоління. Сало І. Стежка: новели. – Київ: Молодь, 1981. – 120 с.  Про події повоєнних років західноукраїнського села.

Одні вважають це Божим даром, інші – батьківським спадком. Найімовірніше – перше і друге перебувають у нерозривному зв’язку. На завершення слово взяв сам ювіляр і звернувся до академічної спільноти з безмежною вдячністю за пам’ять, вітання та пошанівок.

Також наголосив, що гордий все життя працювати у Львівському університеті, який став для нього другою домівкою.

10 вересня 2020 ,  Львів, Стадіон Торпедо, Ігор Огірко

One thought on “Ювілей Івана Сало відзначили на стадіоні “Торпедо”

  • 23 Вересня, 2020 о 12:32 pm
    Permalink

    Ідеальний колега — це друг і соратник, це людина, яка прикриє, допоможе і візьме провину на себе. Не кожному в житті вдається попрацювати з такою людиною. Нам пощастило!
    Дорогий і шановний колего, прийміть побажання! Що потрібно чоловікові в житті? Звичайно, любов, повага і домашній затишок! У Вас все це вже є, але ми щиро хочемо, щоб Ви пронесли це безцінне добро через весь свій життєвий шлях, зберігши віру в людей, прагнення завжди приходити на допомогу і підтримувати в тяжкі хвилини. Бажаємо Вам завжди залишатися справжнім чоловіком, вірним другом і наставником, відмінним співрозмовником і просто гарною людиною! Нехай душа у Вас ніколи не старіє, На білій скатертині будуть хліб і сіль, Своїм теплом Вас завжди сонце гріє Слова подяки линуть звідусіль. В житті нехай все буде, що потрібно, Без чого не складається життя, Любов, здоров’я, щастя, дружба Та вічна нестаріюча душа. Смійтеся більше і менше сумуйте, Щораз багатійте, ще краще ґаздуйте, Хай думи ніколи спочинку не знають, Хай руки, мов крила, внучат пригортають Хай серце ще довго тріпоче у грудях Живіть до ста років на поміч всім людям Здоров’я міцного Вам зичимо щиро Ласки від Бога від людей добра На многії і щасливі літа. Хай у день такий приємний Співають і пташки, і квіти. І щастя цілі оберемки Від нас, як щирий дар, прийми ти! Любов людська хай завжди тобі світить І серце радістю співа. Для тебе – всі найкращі квіти І найласкавіші слова. Здоров’я зичимо навік, На все життя добра бажаєм щиро, Щоб радісним і довгим був твій вік, З добром, любов’ю, спокоєм і миром. Бажаємо сонця, тепла, миру, веселощів, успіхів у всіх починаннях, любові, добробуту, здійснення найзаповітніших бажань, здоров’я та наснаги! Нехай життя дарує багато приємних сюрпризів, друзі завжди оточує тебе, а очі світяться від щастя! Здоров’я міцного на довгі роки, Щиро бажаю хай доля дарує щастя довіку, Достатку і миру у домі без ліку. Калиною радість в душі хай квітує, Сопілка любові хай серце хвилює, А роси ранкові безмежно і щиро, Щоденно дарують наснагу і силу!

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *