МОЄ ПОКЛИКАННЯ ЗРОБИТИ ВСЕ МОЖЛИВЕ ДЛЯ ВИДУЖАННЯ ЛЮДИНИ, ЯКЩО НЕ ВДАЄТЬСЯ ЗНАЙТИ ТОГО ХТО ЦЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ КРАЩЕ

На фото : Євген Іванович Кіт

Таке лікарське кредо завідувача реабілітаційного відділення Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» Євгена Івановича Кіта, полковника медичної служби запасу, лікаря-терапевта вищої категорії.

На початку нашої розмови попросив його розповісти про себе, що привело його у медицину і яке його професійне кредо. Скажу одразу, Євген Іванович не із тих хто любить вдаватися до похвали та зайвої балаканини. Про себе розповідав доволі скупо і стримано.

– Мій шлях в медицині розпочався у 1973 році, коли вступив до Тернопільського медичного інституту, де навчався чотири роки. Після його закінчення вирішили із дружиною, що я буду військовим лікарем. Доля була прихильною для здійснення мрії. Відтак навчання упродовж двох років продовжував на військово-медичному факультеті Саратовського медичного інституту. Здобувши фах військового лікаря, служив у Західному Сибірі, де перебував на різних керівних посадах. Після дев’ятьох років служби поступив на факультет керівного складу медичної служби Військово-медичної академії, де здобув фах терапевта. Після закінчення академії, у 1990, маючи вищу військову і медичну освіту і звання майора медичної служби, був скерований для продовження служби у Трускавецький військовий санаторій, у якому практикую понад 29 років. Працював начальником медичного відділення, провідним терапевтом, начальником лікувально-діагностичного Центру. Тривалий час був заступником начальника військового санаторію з медичної частини. У званні полковника медичної служби звільнився в запас. Наразі є працівником Збройних Сил України – завідувачем відділення медичної реабілітації. Набуті знання і досвід намагаюся передати моїм молодшим колегам. Разом із ними покращуємо умови відпочинку та санаторно-курортне і реабілітаційне лікування.

Завжди намагаюся максимально допомогти людині, яка звертається до мене щодо вирішення проблем пов’язаних зі здоров’ям. Якщо цього зробити мені не вдається, шукаю того, хто це може зробити, або зробити краще. Особисто для мене є великим щастям, коли я бачу результат своєї праці. Але є і таке, що працюєш, як кажуть, у поті чола, витрачаєш чимало зусиль, а поставленої мети досягнути не вдається. Розумієш, що далеко не все залежить від тебе. Тут багато різних факторів. Найперше у комплексному підході до лікування. Але здебільшого вони закладені у ставленні до свого здоров’я самих пацієнтів, беззаперечному виконанні ними лікарських рекомендацій.

Євгене Івановичу, чи був у вашій лікарській практиці епізод, який вам найбільше запам’ятався, а разом із тим приніс бажаний результат?

– Таких епізодів було чимало. Але пригадав недавній. Із Харківського військового госпіталю на реабілітаційне лікування поступив до нашого відділення один із військовослужбовців. Буквально через декілька днів я звернув на нього увагу, бо цей боєць тримався осторонь, не охоче вступав у розмову, був сумним. А ще він підтримував рукою живіт. Тут у мене спрацювало лікарське відчуття чогось не ладного. Запросив його до себе і запропонував лягти на кушетку. При ретельному обстеженні виявилися всі ознаки «гострого живота». Діяти потрібно було миттєво. Хворого за моїм клопотанням було скеровано на стаціонарне лікування до Західного військового медичного центру, де після ретельного ендоскопічного обстеження виявили некроз підшлункової залози. Більше двох тижнів тривала боротьба за життя цього воїна. І він був врятований. Звісно, що від такої приємної новини, полегшало на серці. Хто знає чим би могло це все закінчитися, якби не вчасно був поставлений правильний діагноз.

– Ясна річ, Євгене Івановичу, що сучасна медицина нового тисячоліття не стоїть на місті. Які позитивні зрушення відбулися у санаторно-курортному та реабілітаційному лікуванні за останні роки?

Розвиток нашого лікувально-санаторного закладу відбувався декількома етапами. На мій погляд варто взяти до увагу період із 2001 по 2014 роки. Це був час застою, такого собі екскурс-поступу – вперед тільки на папері. І хоча всі натхненно працювали, але масштаби поступу були мізерними. Планів і задумів було багато, але їх реалізовувати практично не вдавалося. Причиною тому була відсутня матеріальна складова і бажання керівника щось робити. Маю велику втіху з того, що у 2014 році на посаду начальника нашого Центру було призначено людину нової формації, полковника Вовчанського Василя Івановича. Він дослухався до моїх порад щодо припинення косметично-марафетного ремонту, зокрема, побілки кімнат, бордюрів і фасадів будівель, а проводити капітальний ремонт із заміною санітарно-технічних, водопостачальних і теплових мереж, а також кімнат відпочинку до європейського рівня. Відтак за останніх п’ять років нам вдалося здійснити ремонт п’яти поверхів лівого крила, у якому маємо комфортабельні номери, які задовільняють вимоги найвибагливіших відпочиваючих. У всіх кімнатах для їх послуг нові сучасні меблі, душові, холодильник, телевізор, інтернет. Можна милуватися природою прикарпатського краю з балкону, або приймати сонячні ванни. Все це ми проектували і дезайнерували виключно самі. Навіть визначали, якого кольору мають бути віконні штори, стіни, оздоблювальна плитка.

Плануємо таку ж роботу провести у другому корпусі, але там праве крило є набагато більшим. Отже і коштів для його ремонту знадобиться більше.

Тепер наш Центр може прийняти на оздоровлення до 500 пацієнтів, із яких у першому корпусі може бути розташовано 136 осіб, у лівому крилі до 200 осіб. Решта кімнат у яких можуть бути розташовані ще 300 осіб потребують ремонту і осучаснення інтер’єру. Словом готуємося до великого ремонту – проводимо тендери, відпрацьовуємо необхідну технічну документацію на отримання відповідних дозволів різноманітних установ та служб.

Свого часу в експлуатацію було введено так звану першу чергу новоспорудженого дев’ятиповерхового корпусу. Друга його частина довший час «законсервована». Для відновлювальних будівельних робіт у нас немає коштів, розмір яких сягає понад 30 мільйонів грн.

Історія вашого лікувально-оздоровчого закладу сягає у минуле століття. Вона тісно переплітається із польською добою. У спадщину дістався один із корпусів, який свого часу належав тодішній медичній службі польського війська. Наразі побачив його у жалюгідному стані. Кому він належить, і чи не планується його відновлення, а разом із ним і корпусу, що знаходиться неподалік?

Історія нашого закладу розпочинається із 1940 року. Отже маємо поважний вік – 79 років. Про п’ятий корпус, за який зайшла мова, свого часу належав нашому санаторію, але завдяки спорудженню і введенню у дію нових корпусів, був вивільнений із подальшої експлуатації і має, як ви зауважили, жалюгідний стан. На орендних засадах він переданий Академії Сухопутних військ Збройних Сил України. У їх планах створення пансіонату відпочинку для оздоровлення військовослужбовців Яворівського військового навчального центру миротворчих сил. Але жодних відновлювально-будівельних робіт тут ще не проводилося. Подальша доля цієї історичної будівлі продовжує залишатися великою таємницею. Корпус номер чотири, що знаходиться поруч згаданої будівлі належить до нашого Центру, він законсервований і чекає кращих часів. Дуже хотілося б аби ці будівлі були реконструйовані на кшталт сучасних європейських котеджів і, у яких мали б змогу відпочивати урядовці високого рівня з зарубіжжя, скажімо, Польщі, Латвії, Естонії, Азербайджану, Туреччини…

Твердо переконаний, що так воно і буде. Але для цього мало наших зусиль, потрібна ефективна державна підтримка, у тому числі і закордонних інвесторів.

Тішуся із того, що, незважаючи на складні соціально-економічні умови, ми не топчемося на місці, а йдемо далі. Здійснили капітальний ремонт їдальні із заміною кухонного обладнання та устаткування. У цьому ж 2019 році запустили у дію свій бювет, який розташовується поруч із їдальнею, завдяки чому наші пацієнти мають унікальні можливості вчасно за лікарськими рекомендаціями пити воду із цілющих трускавецьких джерел.

–Чи конкурують між собою дві води «Нафтуся» Трускавецька і «Нафтуся» Східницька ?

– А чого їм конкурувати? – На моє запитання Євген Іванович відповів запитанням і, посміхнувшись, продовжив:

– Ці води є ідентичними. У Східницю їдуть люди, які віддають перевагу сільському побуту. Якщо говорити про Трускавець, то тут широко розгорнута курортно-оздоровча інфраструктура, є можливість отримати комплексне лікування у поєднанні із цілющими факторами мінеральної води. Наприклад у нашому бюветі є не  тільки вода «Нафтуся» тепла і холодна, але й «Східницька», “Джерело №1», а також «Моршинська». В залежності від медичних показів людини призначаємо відповідну мінеральну воду, яка дає позитивний результат не тільки упродовж санаторно-відновлювального лікування, але й на тривалий час.

У Східниці є кілька відпочинкових котеджів різних форм власності. На відміну від Трускавця, там менший обсяг усіх необхідних діагностичних і лікувальних процедур.

– Скільки медпрацівників працює у вашому центрі: лікарів, медсестер, іншого обслуговуючого персоналу?

– На сьогоднішній день працює 340 працівників, із яких 75 медичних сестер, 30 лікарів і 56 молодшого медичного персоналу, який займається прибиранням кімнат і коридорів, спальних корпусів, тощо. Решта є працівниками управління та матеріально-технічних і обслуговуючих служб. Зауважу, що з року в рік кількість працівників зменшується. Але, із урахуванням ситуації, що відбувається на Сході України, у штатному розкладі нашого центру введено кілька нових лікарських посад, зокрема, невропатолога, кардіолога, гастроентеролога. Основний контингент лікарів Центру складають терапевти, урологи та інші медичні фахівці.

Медичний персонал, маючи необхідний практичний досвід роботи і новітнє медичне обладнання забезпечує ефективне реабілітаційне лікування. Обслуговуючи наших пацієнтів, намагаємося зменшити болі голови, кінцівок, позбутися посттравматичного синдрому. Достатньо сказати, що упродовж року більше 600 військовослужбовців отримали реабілітаційне лікування. Із них – відновлювальне лікування після бойових травм, поранень, травм голови, ніг і рук а також захворювань. За нашою статистикою до 90 % військовослужбовців після госпітального лікування мають терапевтичну патологію, а зі Сходу України наші пацієнти мають серйозні проблеми із шлунково-кишковими захворюваннями, а також серця і нервової системи.

– Які новітні методи діагностики і лікування запроваджуються у медичну практику?

– Багато уваги приділяємо удосконаленню діагностики, щоб якісно провести лікувальні заходи, а саме:

  1. Лабораторне відділення: мінеральної, ліпідного обміну, ревмопробної, пролактину, тестостерону; простатичного антигену, глікозильованого гемоглобіну, онкомаркеру; гормональної функції щитовидної залози.
  2. Кабінет функціональної діагностики: ехокардіографії серця, доплерографії, велоергометрії (Кетлер).
  3. Кабінет УЗД: печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, нирок, сечового міхура, передміхурової залози, щитовидної і молочних залоз, суглобів.
  4. Цистоскопічний кабінет: цистоскопії.
  5. Ендокопічний кабінет: гастрофіброскопії; ректоскопії, ректосигмоскопія.
  6. Гінекологічний кабінет: кольпоскопії.

Довший час спеціалізувалися на таких напрямках: захворюваннях печінки і жовчних шляхів, нирок, захворюванні на цукровий діабет, ожирінні. Тепер поле нашої діяльності значно розширилося, маємо змогу покращити самопочуття після психологічних перевантажень, бойових травм, посттравматичних розладів. Якщо розглядати часовий проміжок 2004 – 2014 роки, то він характеризується повільним введенням у лікарську практику прогресивних методів відновлювальної терапії, у якій ми запізнилися щонайменше як на 10 років. Інша річ – сьогодні. Нам вдалося добудувати ванну Кнейпа, придбати фітобочку, маємо кімнату спелеотерапії (соляна печера), флоат-терапію, електростимуляцію, ректальну лазеротерапію, гідроколонотерапію, пресотерапію, сухі вуглекислі ванни, озонотерапію, проводимо ефективне зрошення кишечника (гідроколонотерапію), практикуємо радонові і сірководневі ванни, є у нас душ Шарко, а також душ Віші. Чудові результати маємо і від голко-рефлексотерапії, завдяки тому, що великий практичний досвід роботи наші лікарі перейняли від неперевершеного фахівця, відомого вченого голкотерапевта із Південної Кореї доктора Кіма, який майже три місяці проводив практичні заняття із нашими фахівцями – більше того він надавав лікарську допомогу військовим зі Сходу України, які були скеровані для подальшого лікування до нашого закладу. Понад 200 військовослужбовців отримали ефективне лікування від доктора Кіма, за що ми йому дуже вдячні. Чудові результати досягаємо також завдяки і таким процедурам, як медовий масаж, сон на вуликах, лікування п’явками і бджолами (апітерапія). Все це поєднується із дієтичним і збалансованим харчуванням, яке ми щоразу покращуємо. Вбачаємо такі чотири складові успіху нашого Центру: проживання, лікування, харчування і дозвілля.

– Як Вам вдається витримувати конкуренцію між санаторіями-велетами Трускавця?

– Кожен санаторій має свого клієнта. У Трускавці є 70 санаторіїв. Серед них найдорожчі – Ріксос, Міротель, Женева. Проживання у такому санаторію на добу вартує 3,5 тисячі гривень. Ми ж стартуємо від 650-700 грн. на добу. Це притому, що у нашому санаторії усі пацієнти отримують повноцінне лікування, проживання і харчування. У елітних трускавецьких санаторіях перевага надається проживанню, харчування зі шведського стола. Ми дбаємо про дієтичне харчування і вважаємо його однією із складових комплексного лікування.

– Євгене Івановичу, коли найкраще відпочивати у вашому санаторії?

 – Наш лікувально-оздоровчий заклад працює цілий рік. Побутує таке твердження, що трускавецька вода є найкращою весною і осінню, але це тільки припущення і науково необґрунтовано. «Нафтуся» у будь яку пору року є чудодійно-лікувальною. Як взимку так у влітку у нас багато пацієнтів, переважно зі сходу та центральної частини України. Перевагу нашому курорту надають поляки, білоруси і азербайджанці. Путівки для них ми реалізовуємо на комерційній основі.

– Як ваші працівники спілкуються із поляками?

– Українська мова є близькою до польської, але не всі слова є зрозумілими, особливо медичні і технічні терміни. Даємо собі у цьому також раду. Щоразу отримуємо уроки із польської мови, які надають нам викладачі із Дрогобицького педагогічного університету. Вони підготували спеціальний розмовник. Не бачу у цьому якихось проблем. Наші працівники вільно спілкуються із поляками і повсякчас збагачують свій мовний запас слів.

Де можна знайти інформацію про ваш заклад?

 – Найперше у соціальних мережах (фейсбук). У нас також є свій сайт, маємо рекламні буклети і візитки. А ще детальна інформація про нас розташована на одній із веб-сторінок сайту Міністерства оборони України.

– Шановний Євгене Івановичу, бажаю вам і колективу медичного Центру «Трускавецький» подальших успіхів в роботі задля покращення здоров’я людей, особливо наших воїнів, а також миру і добра, розквіту нашої України і утвердження її авторитету на міжнародній арені.

Розмову вів:

Василь ТАРЧИНЕЦЬ, головний редактор газети «Акцент»,
письменник, заслужений журналіст України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *